Батярські історії

ПИТАННЯ
Одна пані скаржиться, що не має дітей.
– Усі мої кревняки мають дітей, дехто двоє, дехто троє, четверо, а в мене нема.
На те питає хтось:
– А ваша мама мала дітей?

ЛІК НА КРИЗУ
– Біда,- зітхає старий крамар.- Люди нічого не купують, усе дороге. Треба буде, синки, знизити ціни.
– Добре, але на які товари?
– От, наприклад, ці черевики коштують 20 злотих. Напиши на виставі: “Колишня ціна – 30 злотих, тепер – 25. Велика знижка цін!”

НЕСПОДІВАНА ВІДПОВІДЬ
– І вона відмовила тобі?
– Так, друже.
– Не журися! Чи ти не знаєш, що жінки коли кажуть “ні”, то думають “так”.
– Але, бачиш, вона не сказала “ні”, тільки просто: “Ідіть до чорта!”

ТАКОЖ АРГУМЕНТ
– Коли ми ще були нареченими, то ти кохала мене більше, ніж тепер після вінчання.
– Може бути… Не терплю жонатих.

ТИХО ША!
– Пане! У касі бракує сто доларів, а тільки ви і я маємо ключі.
– Знаєте що? Вложім по 50 доларів і тихо ша!

ЗАГАЛЬНО
Суддя: Обвинувачений назвав вас ослом?
– Ні, він сказав досить загально – худоба.

ЧОРНІ ЯГОДИ
Мама гуляє з сином по лісі.
– Видиш, Остапцю, це є чорні ягоди.
– Чорні? Та вони ж червоні й білі.
– Бо вони ще зелені. Як будуть сині, то будуть чорні.

СЕКРЕТАРКА
Один англійський журнал розіслав анкету: “Яка жінка ідеальна”. Найбільше читачів схилилось на думці, що приватна секретарка. Між іншим, Джек Лондон і Едгард Уоллес щасливо одружилися зі своїми секретарками.
– Нічого дивного! Секретарки звикли, що їм диктують.

У СУДІ
Підсудний: Але ж, пане суддя, чи ви не запримітили, що мій противник – чистий ідіот?
Суддя: Цей факт не змінює суті. Ви забуваєте, що ідіоти також є такими самими людьми, як ми з вами.

ПОПАВСЯ
Рекрут стоїть уночі на варті. Хтось надходить.
– Стій! Хто йде? – питає рекрут.
– Інспекційний старшина.
Старшина, відповівши, хоче підійти, але рекрут знову кричить:
– Стій! Хто йде?
– Чого ви мене вже другий раз питаєте?
– Бо я маю такий наказ. Три рази спитати, а потім стріляти.

ВІЙНА І КІНО
– Яка різниця між війною і кіном?
– ???
– Нема різниці, бо так у кіні, як і на війні, найкращі місця позаду.

Загально думають, що першим обов’язком стрільця умирати за свій край. Це хибне розуміння. Першим обов’язком стрільця є так робити, щоби його вороги вмирали за свій рідний край.

ЯК ЖИВЕТЕ?
– Як живете?
– Як на кораблі.
– Як це?
– Велика перспектива, нудить і нема куди вийти.

ОХ, ТІ ЖІНКИ
– Учора я дістав листа від жінки на вісім сторінок.
– Що пише?
– Що не має що писати.

В РЕСТОРАНІ
– Пане кельнер, в мене в кишені 2 злотих. Що мені порадите?
– Інший ресторан.

МІЖ ПРИЯТЕЛЬКАМИ
– Мужчина, за якого я вийду заміж, повинен мати щонайменше два рази стільки літ, що я.
– Моя дорогенька, я думаю, що таких взагалі нема на світі.

ТРЕБА ЗАЖДАТИ
– Коби я міг почути від своєї нареченої, що вона про мене думає?
– Не журися… За кілька днів по шлюбі будеш знати все докладно.

ДОСІ ЩЕ НІ
У купе сидять два агенти, молодий і старий. Молодий весь час зітхає. Старий питає, яка тому причина.
– Бути нині агентом – то важка справа,- каже той.
– А чому?
– Бо мене все ображають, а я мушу сидіти тихо, як сливка в компоті.
– То дивне. Я уже тридцять літ агентом, нераз мене викидали за двері, копали, били, але досі ще ніхто не ображав.

ДІТИ
– У вас нема дітей?
– Та звідки? Ми в нікого не буваємо і до нас ніхто приходить.

ЗОЛОТА ДУМКА
– Хто не знає, знає, що знає, той далі піде, ніж той, що думає, що не знає, а не знає, що не знає.

РІЗНИЦЯ
– Якраз читаю, що абіссінці продають своїх жінок. Ти мене теж продав би?
– Ні, я тебе подарував би.

У ШКОЛІ
– Що за тварина дає нам сало і м’ясо?
– Різник, прошу пана.

У РЕДАКЦІЇ
– Подумайте тільки, пане редакторе, над тим, що я вам скажу…
– Дайте мені спокій! Я не можу думати, бо, самі бачите, пишу вступну статтю.

– Ось як я виглядала двадцять років тому, – показує одна пані знімок своєї мами з маленькою дитиною на руках.
– Гарнесенька, – каже приятелька, – але скажи, що це за дитина в тебе на руках?

СКРОМНИЙ
– Я хотів би мати стільки грошей, щоб купити собі слона.
– А нащо тобі слон?
– Слона мені не треба, мені треба тих грошей, що за слона треба платити.

ФІЛОСОФ
Один львівський філософ довго чекає на трамвай і, знервований, каже сам до себе: “З тим трамваєм то все не так. Як не чекаєш на трамвай, то зовсім не треба чекати. Але як чекаєш, то, чорт бери, треба чекати і чекати!

СОН
– Снилося мені, пані, що я вас цілував. Що то може значити?
– То значить, що ви далеко відважніші, як спите.

ПО НИТЦІ ДО КЛУБКА
У кав’ярні в Голлівуді сидять двоє приятелів і говорять:
– Ти чув? Біл завтра жениться із знаною артисткою Джін Гопкінс.
– Котрою?
– Не знаєш? А та, що перед кількома роками розвелася з Джоном Гопкінсом.
– Котра це?
– Як то? Вона була перед тим жінкою режисера Паркера…
– Ні, таки не знаю!
– Та ні, коли знаєш! Перед Паркером вона була замужем за Брауном, а потім взяла шлюб із королем гуми до жування Мак Огоном, а ще перед тим місяць була жінкою лорда Кортера.
– Ага, то було відразу казати, що Біл жениться з моєю першою жінкою.

ЧУДЕСНИЙ СИН
– Маєте сина? – Маю. – П’є спиртне? – Ні. – Грає у карти? – Ні. – Бігає до дівчат? – Також ні. – Але ж то чудесний хлопець. Скільки має літ? – Півтора.

НАЩО АДВОКАТ?
Суддя: Маєте адвоката.
Обвинувачений: Ні, я рішився говорити правду.

КЛОПІТ
– Ти сказав учора в Данилюків, що оженився зі мною тому, що я умію добре варити. А добре знаєш, що я ледве вмію почистити бульбу.
– Мені не спало на думку нічого мудрішого на виправдання моєї женячки.

НА ЦЕЙ РАЗ
Жінка: Я згубила торбинку з грішми.
Муж: Як, знов? Уже четвертий раз цього місяця.
Жінка: Так… Але цього разу то я дійсно згубила…

НЕ МАЄ ОХОТИ
– Завтра маю йти на шлюб, але чомусь не маю охоти.
– А хто жениться?
– Я.